Фолікулярні кісти утворюються з фолікула, мають тонку стінку, розмір 2,5 см і більше та зберігаються протягом статевого циклу за відсутності жовтого тіла. Клінічні ознаки на початку хвороби часто супроводжуються надходженням у кров великої кількості жіночих статевих гормонів (естрогенів) та розвитком німфоманії, а пізніше – порушенням процесу ароматизації чоловічих статевих гормонів (андрогенів) в естрогени та розвитком маскулінізації. Німфоманія характеризується підсиленням ознак статевого збудження та подовженням тривалості тічки з одночасним вкороченням (до 7–10 діб) тривалості статевого циклу, а маскулінізація (збугаїння) проявляється появою у корови поведінки, голосу та зовнішніх ознак самця.
Лютеальна кіста виникає з фолікулярної коли її клітини передвоюються у клітини жовтого тіла (лютеїнові клітини) та починають виробляти гормон вагітності (прогестерон). Такі зміни кісти супроводжуються відсутністю статевої циклічності (анафродизія) та маскулінізацією.
Кістою жовтого тіла у корів називають утворення, що виникає спонтанно після перетворення фолікулярних клітин у лютеальні та містить порожнину з рідиною діаметром більше 7 мм. Такі утворення у більшості випадків зникають самостійно перед настанням наступної стадії збудження статевого циклу, але у деяких випадках вони можуть перетворюватися в лютеальну кісту.
Найбільш поширеною гіпотезою розвитку кістозних утворень в статевих залозах є нейроендокринної дисбаланс у гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниковій системі, що супроводжується загибеллю яйцеклітини і затримкою процесу овуляції. Однак, порушення синтезу гонадотропних та статевих гормонів виникає після дії цілого ряду сприяючих факторів. Так, частота виникнення кіст яєчників у корів збільшується за низького енергетичного балансу в перехідний період, розвитку кетозу, нестачі в раціоні вітамінів, макро- і мікроелементів та надлишку фітоестрогенів, застосування гормональних препаратів і високої молочної продуктивності. Існує також генетична схильність у деяких тварин до виникнення хвороби.
Для лікування корів з кістою гонад науковцями розроблено оперативні та консервативні методи.
Хірургічні заходи полягають у вилущуванні або проколі кісти та введенні у її порожнину розчинів новокаїну чи йоду. Однак, вони часто мають низьку (до 30,0 % корів стає тільним після трьох і більше осіменінь) терапевтичну ефективність та супроводжуються кровотечею, розвитком запальних процесів у яєчнику (оофорит) і спайок.
Медикаментозні методи лікування мають кращу ефективність й полягають у застосуванні прогестерну, гонадотропін-рилізінг гормону та простагландинів, як самостійно так і у різних комбінаціях. Використання консервативних методів лікування корів з кістами гонад дає можливість збільшити до 66,7 % кількість тільних тварин та зменшити до двох кількість осіменіннь. Економічний ефект на гривню витрат після застосування медикаментозних методів лікування корів з кістами гонад складає від 1,20 до 10,00 гривень.